Продажний суддя – це біда України. Олігархи – це ще одна біда України. А коли ці представники фауни зустрічаються та починають один одному допомагати, виходить те, що не опишеш літературною мовою.
Літо закінчилось, надворі осінь, а це означає, що пора підсумовувати роботу за серпень-місяць. Він був по-своєму важкий. Насамперед, ми як і вся країна оговтувались від виборів.
Ми завжди урочисто відкриваємо осередки в інших містах (Гудименко постійно обіцяє путч, але перевороту досі нема), а до вибору керівника регіональної організації підходимо дуже ретельно.
Якщо ви дивились наші стріми, то могли побачити трішки стурбоване, але загалом спокійне та цілком врівноважене обличчя Юрія Гудименка. Воно випромінювало оптимізм та праволіберальні цінності. Якби не один нюанс. Під час цього випромінювання Гудименка вже спакували, вибачте за слово, поліцейські, та несли у відділок.
Кожного разу, коли ви вмикаєте газову плиту для того, щоб приготувати сніданок, кожного разу, коли ви вмикаєте котел, щоб прийняти душ – ви, швидше за все, платите гроші компанії РГК (Регіональна Газова Компанія), яка належить українському олігарху Дмитру Фірташу.
Нарешті ми підбили підсумки виборів. Не чисельні, звичайно, а фінансові. Перші вибори партії – це новий досвід, тож вибачаємося за затримку. Панівний клас гуманітаріїв перевищує кількість технарів, що робити.
