ЗУСТРІЧАЙТЕ НОВОГО МІНІСТРА!

Псссс, друже, не хочеш трішки новин, від яких тобі знесе капелюха (чи в чому ти там зараз) з голови, а потім заодно й саму голову знесе? А якщо тебе легко вразити, то знесе також і дах? Хочеш, ми ж тебе знаємо.

Отож, в цей прекрасний весняний день ми хочемо лагідно проволати у кожне з ваших вушок наступні слова: СЕРГІЙ ЛЕЩЕНКО офіційно приєднався до партії “Демократична Сокира”!

Але не спішіть шукати кнопку “атпіска” чи картинки зі зрадою та ненависно слати їх в коментарі. Тому що це не той Сергій Лещенко. У нас Сергій Лещенко здорової людини (і ми знаємо, що всі жарти про Лещенка вже були віджартовані вчора).

Цей Сергій Лещенко, що в нас, також відомий як Сергій Сергійович або Сайгон. Він ветеран україно-російської війни, розвідник, письменник, володар неймовірно милозвучного суржика та від сьогодні радник з питань внутрішньої безпеки “Демократичної Сокири”.

У 2015 році Сайгон зіграв на випередження та обманув мобілізацію, з’явившись у військкомат швидше, ніж повістка сягнула його домівки. Спершу Сергій чотири місяці провів у 93-ій окремій механізованій бригаді, а потім перевівся в 10-у окрему гірсько-штурмову.

Своє перебування у Збройних силах України під час війни Сайгон охарактеризував так:

“Встає солнце на востокє, біля тебе стоїть прекрасний заіндєвєлий пулємьот, чашка гарячого кофе. Развє не красота? Развє не красота?”

Після війни Сайгон бере до рук смартфон та пише на ньому цілу книжку. На 320 сторінок. На смартфоні. Книжку. На 320 сторінок. Де в оповіданнях описує війну. Називається "Грязь. Khaki". А в цьому році видає ще одну книжку – містичну повість “ЮПАК” про українське село на початку ХХІ століття.

Сергій Лещенко – хороша людина й ми дуже раді такому підсиленню партії. Особливо в часи нестабільності та періодичних випадінь контексту від влади. Ми вітаємо Сайгона у міністерських рядах “Демократичної Сокири”. Якщо людина пройшла війну, то українська політика для неї – то вже півбіди.

Хто армію пройшов, той в Раді не сміється.