Варта на Банковій

Отже, коротко про те, що було на Банковій у останні декілька днів – у довільній формі. Отже, розпочалося все ввечері у неділю, восьмого грудня. Збір був заявлений відразу під Офісом президента на Банковій. Завчасно, до початку акції побудувати сцену не вдалося через конфлікт з Нацгвардією, яка сцену розібрала і винесла її за межі периметру. Втім, вже ближче до сьомої вечора, коли на Банковій зібралися тисячі людей, правоохоронці стали поступливішими (цікаво, чому б це), і з деякими труднощами, але вдалося сцену повернути під будівлю і почати монтаж. Тим часом розпочався мітинг, і під його акомпанемент партії та організації почали облаштовуватися на ніч: ставилися намети, встановлювалась кухня, облаштовували імпровізовані смітники та пункти обігріву. Подвійний шатер «Демсокири» був святково прикрашений прапорами та несвятково – лозунгами підтримки Марусі Звіробій та генерала Марченка. Шатер сяяв як зсередини, так і ззовні, і в цілому виглядав дуже органічно, являючи у деякому сенсі архітектурну антитезу Офісу президента. Після виступів на сцені розпочалася власне ночівля. Ночівлею вона була виключно по факту, бо ніхто з десятків сокирян не спав. Хтось чергував по табору, хтось пригощав мітингуючих чаєм, хтось ходив на розвідку в урядовий квартал – коротше, всі були зайняті. Деякого напруження додавали сотні поліцейських і нацгвардійців, але коли вночі стало зрозуміло, що основну масу правоохоронців відтягують від Банкової, а числені вантажівки і автозаки зникли з Ольгинської, Лютеранської та Інститутської вулиць, стало трохи спокійніше. Втім, правоохоронці відзначилися вже зранку, встановивши на входах металошукачі. Вочевидь, наказ на встановлення вони отримали, а інших наказів ні, тому декілька годин сотні людей, що виходили і заходили на Банкову без жодного досмотру наповнювали ранковий Київ пищанням рамок, генеруючи версії про те, що можливо правоохоронцям просто подобається це пищання. Ближче до обіду хтось із поліцейського керівництва все-ж таки здогадався, що щось іде не так і баг пофіксили. Ніч пройшла спокійно, як і день понеділка. Хтось чергував, хтось відсипався після ночі, хтось дивився фільми у спеціальному шатрі, а хтось читав лекції в лекторії. Ближче до вечора знов почалося нервування, і причини його були зрозумілі: до початку перемовин Путіна, Зеленського і компанії відлік йшов на хвилини, і що він звідти привезе, тоді було незрозуміло (і зараз також незрозуміло до кінця, якщо на те пішло). Люди стягувалися ближче до сцени з екраном, але чекати довелося довго: перемовини і офіційна прес-конференція затягнулися далеко за заплановані строки. Прес-конференцію дивилися у прямому ефірі на великому екрані, тихенько сподіваючись, що ніхто не жбурне каменюку у екран під час виступу Путіна. Після того, як стали зрозумілі хоча б приблизні рамки домовленостей у Парижі, оргкомітет швидко провів внутрішні консультації, і погоджений текст заяви зачитали зі сцени. Завершилась вона анонсом подальших дій: вже найближчими тижнями треба буде виходити під стіни парламенту у день голосування про статус ОРДЛО. Та й інших ворогів України ніхто не відміняв: той же Коломойський, який пропонував віддати Україну Путінові за $100 млрд. вже 16 та 19 грудня буде намагатися повернути собі ПриватБанк, починається розкачка щодо закону про мову, тож все йде до того, що грудень і надалі буде гарячим. Під час коротких завершальних виступів лідерів протесту Юрій Гудименко подякував усім присутнім на акціях проти капітуляції за останні місяці. «Зеленський і інші будуть казати, що вони здобули перемогу. Це буде брехнею, бо всі ми пам‘ятали, з чим вони спочатку хотіли повернутися з перемовин і на який «мир» вийти з Путіним. Те, що цього не сталося – це ваша перемога, кожного з вас. Усього за півроку ми зробили з Зеленського людину», – пожартував він зі сцени. А потім були збори наметів, прибирання після себе і більш детальне обговорення планів на майбутнє. Ну і розчулений Гудименко, який намагався обійняти і подякувати кожній людині, хоча б схожій на демсокирянина.