Щодо гендерних стереотипів в освіті
Можна скільки завгодно займатись квотуванням або іншими неприродніми методами для створення гендерного рівноправ’я в різних професійних сферах. Але, на мою думку, вся ця нерівність закладається саме в дитинстві.
Що мене засмучує в сфері освіти, якою я займаюсь, так це наявність упереджень щодо «чоловічих» та «жіночих» професій.
Ці упередження не є явними. Ніхто зараз прямо вже не каже, мовляв, ти – дівчина, нащо тобі та робототехніка та програмування. Ці стереотипи «зашиті» в суспільстві на рівні звички. Батьки не бачать дочок у «чоловічих» технічних професіях, не пропонують їм можливість навчатись у відповідних гуртках. Танці, творчість, мови – так. Програмування, робототехніка – ні. Кількість дівчат у технічному позашкіллі невелика, а ті дівчата, що там є, відчувають певний дискомфорт, бо наявна більшість хлопців формує певну «пацанську» атмосферу, в яку дівчатам важко вписатись. А якщо дівчата і є в невеликій кількості, то, зазвичай, намагаються триматись разом і мінімізувати контакт з хлопцями. Утворюється замкнене коло. Не йдуть в гуртки, бо там мало дівчат. А там мало дівчат, бо не йдуть в гуртки.
За моїми спостереженнями, кількість дівчат на наших технічних курсах, в середньому, становить не вище 10%. В таборах на канікулах цей відсоток може досягати 20%, але не вище.
Саме позашкілля великою мірою впливає на вибір професії дітьми. Ми не намагаємось дати саме професію у своїх студіях, більше того, це не можливо в 8-14 років (основна вікова група). Суть позашкілля – дати дітям можливість спробувати себе в тому чи іншому напрямку, «помацати» професію руками на практиці, приміряти на себе. Мене дуже тішить коли наші безкоштовні студії відкриваються не в великих містах, де вище рівень достатку і можливостей віддати дитину на комерційні курси, а в невеликих містах, чи, навіть селищах міського типу, що непривабливі для комерційних проектів і де просто не має ніяких можливостей, а шкільні програми з інформатики хочеться обійняти і плакати.
Можна скільки завгодно займатись квотуванням або іншими неприродніми методами для створення гендерного рівноправ’я в різних професійних сферах. Але, на мою думку, вся ця нерівність закладається саме в дитинстві. І якщо ми хочемо суспільство рівних можливостей та гендерного рівноправ’я, то треба звернути увагу саме на позашкілля і просвітницьку діяльність серед батьків і тих перспектив, що відкриває зараз нам технічний прогрес.
Міністр «Демократичної Сокири» Пилип Духлій