Що робити ФОПам
Зараз масово пригорає у народу щодо проекту закону від МінСоцу, в якому, окрім усього іншого, пропонується переглянути критерії трудових відносин і, відповідно, переозброїти та модернізувати трудової інспекції, адже космічних штрафів було мало, так?
Про те, що проект закону сам по собі надмірний і неадекватний, немає сенсу навіть розмовляти. Такий самий кривописний відстій, як і проект Трудового кодексу за авторством Гройсмана і Кубіва, який десь там понуро валяється на сайті ВР вже роки зо три.
І було б дивно, якби було інакше.
У проекті закону від МінСоцу громлять ІТ-ФОПи. Але не лише їх. Там громлять весь сектор самозайнятих професіоналів, громлять фрілансерів, і навіть грантова тусовка впаде в контексті нових реалій. Всім гайки, хлопці.
Чому так?
По-перше (і це головне), тому що питаннями трудових відносин займаються риночники. А ринкові відносини в розумінні Гройсмана-Реви – це як на ринку. Скільки місць торгових, стільки з кожного зібрати і треба.
Може здатися, що вони обидва тупі (і звичайно ж так). Але у їх тупості є цілком раціональна причина.
Вона полягає в тому, що бізнес – не електорат. І смузісьорби – НЕ електорат. І фрілансери – НЕ електорат. І ніхто не електорат, крім пенсіонерів і долбо**ів. Тому спочатку придавили митницю, потім з глузду з'їхала ДФС (в черговий раз), ось тепер ФОПчіки по трудовій приїхали.
А далі все дуже просто. Ось наводять, значця, аргументи "так всі поїдуть".
О боже мій, ТАК ВСІМ НАС*АТИ.
Ну, поїдуть усі – Гройсман залишиться. І Рева залишиться. І бабусі залишаться. І чим більше поїдуть нафіг, тим простіше їм.
Це тому, що немає у нас на карті України таких областей. Не бачив я там фрілансової області. І айтішної не бачив. Немає у нас мажоритарника від айті-сектора України. І партії немає. І нічого немає. Суб'єктності немає.
Звичайно, коли треба хайпанути, то обов'язково кудись запросять ІТ-асоціацію та якісь балакучі голови, які пахнуть інноваціями і аджайлом. Але закінчиться все типовими вінницьким отжайлом. Відіжмуть і попрессують, і на цьому казка скінчиться.
Звичайно, варто було б поговорити про проблеми класифікації трудових відносин, ринок праці 21 століття та інше. Але поки ми поговоримо, закончик рушить, а ФОП не залишиться. Хоча претензії " удаванного правочину" щодо ФОПів на галерах більш ніж обґрунтовані, і це – серйозний предмет дискусії. Але подібні питання повинні вирішуватися не в командному режимі, а в дискусії між основними зацікавленими сторонами. Особливо, якщо крім суперпільгового оподаткування, уряду України нічого запропонувати IT-бізнесу в якості конкурентної переваги.
І тут ми повертаємося до найнеприємнішого. Для діалогу потрібні дві сторони. А IT сьогодні стороною не є, немає суб'єкта. І не буде без повноцінного політичного представництва. Тому що профільні асоціації – це важливо і потрібно, але тут дещо про інше.
Очевидною відповіддю на питання "що робити" буде: "зрозуміло, здобувати політичне представництво".
Міністр корупції та тіньової економіки Тарас Котов