Про самооборону і відповідальність
Цивілізацію від дикості різнять соціальні норми. Норми, що упорядковують життя суспільства. Якщо хочете, щоб суспільство розвивалося – цих норм треба дотримуватися, навіть якщо окремі з них вам проти шерсті. Тому є закони. Є правила. І спеціальні терміни, які можуть застосовуватися по відношенню до одних предметів і не можуть – до інших. Щоб було зрозуміліше, розглянемо простий і живий приклад.
Під час зіткнень під Подільським райвідділом поліції групу активістів затримують співробітники МВС, вилучаючи у них якісь предмети – ножі й газові балончики. Ці предмети НЕ є зброєю, про що прямо говорять сертифікати, видані державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром (НДЕКЦ). Тобто спеціальною структурою в складі МВС, яка підпорядковується безпосередньо міністру, і завдання якої – сказати, що є зброя, а що ні. Після чого, представник МВС заявляє на камеру, що затримані озброєні особи і у них вилучено зброю. What a fuck? Тобто, офіційна особа, яка НЕ є співробітником НДЕКЦ, і яка не може офіційно стверджувати, що таке зброя, а що таке не зброя, навмисно бреше, щоб виправдати жорстокість затримання і маніпулювати громадською думкою.
Навіть після того, як в мережі з'явився відповідь компанії Blade Brothers Knives, що виготовила ці ножі, про те, що вироби мають сертифікат МВС, що дана продукція не є холодною зброєю – спростування не вийшло.
І ось тут починається найвеселіше – якщо голова МВС продовжує стверджувати, що вони вилучили зброю, то цим він фактично звинувачує НДЕКЦ. І тут хотілося б дізнатися, в чому – в некомпетентності або в навмисному спотворенні фактів з метою підставити Blade Brothers Knives? Дуже б хотілося почути, який варіант він обере, ага.
Взагалі на тому, що предмети, які НЕ є зброєю, називають зброєю, будується лінія звинувачення (присутність на мітингу озброєними, спроба захоплення держустанови озброєними).
Безвідносно самої ситуації – тенденція не тішить. Поліція показала, що в порушення закону і елементарної логіки, у вас можуть вилучити предмети, які назвуть зброєю і заведуть на вас кримінальну справу. Що вже було, власне, здійснено. Що, звичайно, підкреслює всю глибину реформ, що відбулися в МВС.
Природно, що після такої маніпуляції в мережі почалися обговорення питань самооборони. Але ось є один нюанс. Якщо спілкуватися з людьми -– всі визнають необхідність мати право на самооборону і мати можливість використовувати для неї технічні засоби. Але нещодавні події дозволили дуже чітко розгледіти ще одну проблему, що залишилася в головах як зла спадщина Радянського Союзу. В уявленні багатьох, будь-яка озброєна людина, що не є поліцейським або військовим – злочинець.
І виходить стандартна ситуація, коли «Друзям все – ворогам закон». Суспільство готове таврувати і виносити вироки тільки від самого вигляду ножа, але у нас є проблема серйозніша. Чому коли ви бачите ніж в чужих руках, у вас думки виключно про вбивство? Право на самооборону – один з базових стовпів суспільства. І якщо ви вимагаєте таке право для себе – ви повинні його і визнавати за іншими. Більш того, ви можете не користуватися своїми правами, але не можете обмежувати інших.
Адже ви ж за рівне суспільство, в якому кожен готовий брати на себе відповідальність? Так ось самооборона – це в першу чергу про відповідальність. Про те, як відповідати за свої дії і вчинки так, щоб до цього права не доводилося вдаватися. І розуміти, що в разі чого – покарання буде більш високим.
Міністр безкорисливих копалин Іван Костенко