Марш "Ні Капітуляції!"

Мабуть, почати варто із подяки. Подяки всім захисникам України. За те, що ви є. За те, що ми є. За те, що є Україна. Дякуємо!

Сьогодні, 14 жовтня, в один із найважливіших днів року, ми пішли на марш. І пішли на такий марш, що було чути від Сяну до Дону. Так, поряд з нами були особи та організації, яких ми не любимо, а вони так само не люблять нас. Та це все дурниці, коли йдеться про державу та повагу до ветеранів. Напередодні ми відмовились від партійної символіки та економічних гасел типу ринку землі чи зарплат марсіанам. Тому нас було багацько і ми були єдині.

У традиційному марші (не має жодного відношення до традиційних цінностей) ми мали свою колону, з міні-оркестром та блекджеком, а впізнати нас можно було за гадсденівським прапором. Хто не знає, цей стяг символізує свободу та незалежність. До традиційних слів подяки (знову ж таки: жодного стосунку до традиційних цінностей) ми додали вимоги припинити капітуляційні дії та відправити голову Офісу Президента Богдана. Ой, тобто відправити у відставку голову Офісу Президента Богдана.

Ми, м’яко кажучи, з пересторогою ставимось до планів президента щодо вирішення ситуації на Донбасі. Ми висунули пану Зеленського свої вимоги, які озвучували на Віче минулої неділі та цього разу. Щодо Богдана, то він за короткий термін встиг зібрати колекцію з відбірних зашкварів. Один з останніх – заяви про проплачені мітинги проти капітуляції. Вважаємо, що на відставку Андрій Йосипович вже заробив.

Коли основна частина колони (а вона була, до біса, просто величезна) дійшла до Майдану Незалежності – там відбулось Віче. Серед виступаючих були представники армії, громадськості та політики, зокрема наш Юрій Гудименко.

«Подивіться на цю Україну, пане Президент! Вийдіть із кабінетів! Ця Україна не пахне пилом та софітами. Ця Україна пахне кров‘ю та потом! Ця Україна пахне вогнем! Ця Україна пахне бензином та порохом! І це є справжня Україна! Осягніть її і станьте її частиною! Інакше ви ніколи не зрозумієте, що саме змило вас зі сторінок історії, як зайві літери зі шкільної дошки. Україна - це не шепотіння Коломойського на вухо. Україна – це передсмертні крики її ворогів!», – звернувся Гудименко до Зеленського.

Для нас усіх було честю стояти зі справжньою Україною, зі справжніми захисниками. Але для пана Президента, вочевидь, це найбільший страх. З початку своєї каденції Володимир Олександрович ще жодного разу не спілкувався напряму з народом, в якого є претензії. Зате він прекрасно виглядає в кадрі та недолуго відповідає на не менш недолугі питання журналістів. Що ж, ми це запам’ятали. Ми не стомимось вас попереджувати: те, що ви хочете зробити – це не перемога. Це капітуляція, це множення на нуль останніх 5 років та десятків тисяч українських жінок та чоловіків, що загинули за країну, яку ви ще навіть не очолювали.

Так вже сталося, що у багатьох із нас дивним чином опинилися чорні та червоні стікери із написами «ні капітуляції» різними мовами світу. Тому від Гудименка прозвучала пропозиція пройти до Офісу Президента і трошки його прикрасити. Ніякого вандалізму, друзі. Просто ми побачили, як Зеленський погано спілкується українською, але як віртуозно російською та іншими іноземними мовами. Гадаємо, це ще один спосіб донести до гаранта наші вимоги.

Ми не знаємо достеменно скільки нас було сьогодні. Доручимо цей підрахунок правоохоронцям та дуету Арахамія-Богдан, які завтра повідомлять співвідношення проплачених та щирих українців з точністю до тисячі гривень на людину. Поки їх мізки будуть зайняті складними математичними операціями, ми хочемо ще раз подякувати кожному та кожній, хто стояв за Україну. Знайте, ми не дамо всяким президентами здавати територію, за яку ви ризикували життям.

Ваша Партія! Слава Україні!