Давайте знайдемо найменше зло

Вмощуйтесь зручніше, буде неприємна розмова.

Як ви, мабуть, знаєте, Україна потребує співпраці з МВФ. Завжди потребувала, а зараз особливо – карантин, коронавірус і локдаун, а також фактичне падіння промвиробництва, яке стараннями “Зе-команди” почалося ще до пандемії, поставили економіку країни на межу фактичного краху. Якби парламент не проголосував “земельний” закон і – головне – не зайнявся б “антиколомойським” законом, вже зараз долар поповз би вельми далеко від нинішнього курсу, а дефолт був би на горизонті. Про запланований (і перепланований) дефіцит бюджету годі й говорити – без інвестицій з-за кордону і запозичень нашій економіці кінець.

Дефолт, вигідний Коломойському (це було сказано ним відкрито і підтверджено його балакучими собачками) і деяким іншим олігархам (щоб скупити під час кризи активи за десяту частину від їхньої реальної вартості) посунувся в часі – віддаю належне парламенту. МВФ показав, що готовий продовжувати розмову. Це негайно ж позитивно відбилося на курсі гривні, і взагалі заспокоїло як іноземних інвесторів, так і самих українців. Просування по “антиколомойському” закону було надзвичайно важливим.

Але.

Так сталося, що МВФ з'явився не на днях. В України з МВФ довга історія взаємин. МВФ і раніше виставляв українській стороні ряд умов для отримання траншів, Україна брала на себе зобов'язання (публічно і непублічно), підписувала від імені держави зобов'язання і давала гарантії. Одним з очевидних зобов'язань була незалежність Нацбанку. Це взагалі найочевидніша річ з усіх можливих, приблизно як “не торкайся язиком до заліза на морозі”. Іншим зобов'язанням, не найбільш очевидним, була відсутність політичного тиску на антикорупційні органи. Логіка МВФ очевидна: якщо є корупція, то їхні гроші розкрадуть, а МВФ не допомагає грошима корупціонерам, МВФ допомагає грошима економікам країн, з якими співпрацює.

Зараз ряд людей при владі, частина з яких очевидно пов'язана з Коломойським, а частина відкрито працює на Росію (за простим принципом “чим гірше, тим краще, якщо МВФ грошей не дасть, то Зеленському доведеться йти до Путіна на уклін”), просувають меседжі про те, що потрібно порушити ці старі домовленості з МВФ. Типу, МВФ з'їв, не скривившись відставку Рябошапки, з'їв (хоч і скривився) відставку Нефьодова і Верланова, і абсолютно відвертий продаж їх посад на аукціоні (той самий конкурс вихідного дня), значить з'їсть і відставку Ситника (глави НАБУ), і керівництва Нацбанку.

Відставку керівництва НБУ залишили на друге, а Ситника вирішили подати на перше, тому розмова піде про нього.

У цій відставці, з моєї точки зору, є плюси і мінуси.

Плюси: я буду задоволений. Досить щиро. Хвилин, певно, п'ять, а може навіть і десять. У мене були питання до роботи НАБУ, ми заявляли про них публічно, проводили акції під НАБУ, і продовжуємо контролювати роботу НАБУ (в РГК НАБУ сидять, як нескладно здогадатися, нормальні люди). Словом, я буду задоволений – ймовірно, якраз до того моменту, коли призначать його наступника.

Мінуси:

– Україна, ймовірно, втратить шанси на співпрацю з МВФ, незважаючи на весь прогрес за останній місяць. Не факт, що в ту ж секунду (інерція є інерція), але порушення домовленостей потопельника з рятувальником не найкраща ідея при будь-яких обставинах. Робити кусь простягнутій руці досить специфічна ідея. Наслідки розриву відносин з МВФ очевидні, від дефолту до гіперінфляції, зупинятися я на цьому не хочу, все вже було сказано багато разів.

- Замість Ситника на пост глави НАБУ очевидно прийде відвертий чорт, головним завданням якого буде клепати справи пачками на політичних противників Зеленського (або, швидше всього, Портнова). Генпрокурор Рябошапка був мудилом ще тих полів, але Венедиктова крутіша в рази. Труба був чорт, а після нього прийшли чорти прямо в квадраті. Ні Єрмак після Богдана, ні як там його замість Нефьодова, ні Аваков після Авакова не дають жодного шансу на те, що замість сірого Ситника прийде лицар у сяючих обладунках. Тенденція зрозуміла – буде гірше.

- Позиції Коломойського і Портнова посиляться. Це не дуже добре, як мені здається. Ситник не прийняв пропозицію Офісу президента на тему “Відкрий справу на Порошенко, ми випустимо прес-реліз і все буде добре”, і не зліз з Коломойського у справах “Привату”. За це, в цілому, і відгрібає.

- Ситника хочуть скинути максимально брудним способом – прийняти закон  про те, що людина, яка отримала адміністративне покарання за корупцію, не може займати пост очільника НАБУ. Це тому що у Ситника є саме таке адміністративне правопорушення, суд визнав його винним, і відповідно законопроект прописаний тупо під відставку одного Ситника. Там прямо так і написано: якщо саме у директора і саме НАБУ є саме таке правопорушення, то треба звільняти відразу. Керівника ДБР не треба, главу СБУ не треба, очільника МВС не треба, а директора НАБУ треба. Ще б додали в кінці “в тому випадку, якщо його прізвище починається на “С”, а закінчується на “итник”. Це дуже брудна гра. І дуже помітна. Фу.

- Неочевидний мінус, але все ж – після Зеленського доведеться не просто покращувати, а заново створювати не тільки ДБР, яке могло б стати вкрай ефективним органом, а ще й НАБУ. А це багато бруду і роботи.

Отже.

У зв'язку з цим у мене важливе і неприємне питання. Як так вийшло, що законопроект 3133, яким хочуть скинути Ситника, поданий народним депутатом Гончаренком з фракції “Європейська солідарність” разом з трьома іншими депутатами – Славіцькою (ОПЗЖ), Ніколаєнком (БЮТ) і Лубінцем (“За майбутнє”)?

Як ви, ймовірно, здогадуєтесь, я особисто непогано спілкуюся з багатьма нардепами з “Європейської солідарності”, яким я щиро симпатизую, і тому був украй здивований і навіть певною мірою збентежений. Тому мені б хотілося, нікого не тегаючи, зрозуміти дві речі:

- це позиція всієї фракції “ЄС” чи окремо взятого депутата Гончаренка? Інакше кажучи, це політична позиція або особисте?

- чи бачить і розуміє фракція (якщо це позиція фракції) або депутат Гончаренко (якщо це позиція депутата Гончаренка) вказані вище ризики?

В цілому, я засмучений, тому що це саме та ситуація, до якої треба бути готовим у політиці. МВФ, НАБУ, ЄС, Ситник, Зеленський, Коломойський – десь тут є менше зло, десь більше, а десь і добро причаїлося, але все перемішалось і розділилося на вкрай неймовірні табори, у кожного з яких, впевнений, є переконливі “за” і “проти”. Суть тільки не змінюється: фіг ти, Юрчику, збоку постоїш.

Жду отвєта, як Кім Чен Ин лєта. Дякую за увагу.

Юрій Гудименко, співзасновник “Демократичної Сокири”